Посвята коханому.
“- Душа моя, де ти блукаєш
В яких світах, невіданих мені
Коханий, я без тебе так страждаю
Люблю тебе, а от сказать - не маю...
Кому скажу, якщо далеко ти в світах...
Чому, скажи, пішов не повернувши погляд
Не глянув у життя в якому ми жили...
Кохання нашого плоди – дитячі долі
Залишив все... – й майнув собі в світи...
Ой важко ж як, як розірвалась доля
Щаслива мить прожитого життя
Залишилась печаль та спогад
Жахливого кінця, обірвана струна...
Ти десь, на невіданих нам дорогах
Знайшов чи те, до чого йшов?..
Нехай, душа твоя знаходить спокій
Шкода, що обірвалось долею життя...
Люблю, кричу, ридаю, плачу
Та долю не змінити вже ніяк
Я обіцяю, що тягтиму
Той хрест, що нині долею упав...
Пройдуть, мабуть, роки...
Повиростають діти
Ти з неба вітерцем до нас війни
Ми знаємо, що все що є на світі
Даремно так не буде на віки
Прощай! Але сказать не можу
Бо й так душа з тобою по світах...
Живу і не живу, та доживати мушу
За двох... – і з мертвим і живим...”
- 28.04.2007р.-
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design