угору-вгору
над лопухи й горіхи
над гріхи й хоругви
дугою веселого жита
з лапами риб’ячих лусок
повен галузок та заполочі
летів півень у свиті
унизу на березі снідав сметаною
мочив у ній янголині пірця
по тонкій хмарині розмазував
зганяв ніч із перини
відьмам садив під носом перцю
маляті казав не бійся
вухом збирав жахи
летів собі далі
за найдальший гай і вирій
де виріс із лелечого яєчка
чепурився вітався гречно
чоботи защібав млиновими колесами
і питав гречки
чи виросла в чорториях
і питав бороди
чи зійшла хоч одна срібна волосина
діда свого питав
куди сьогодні ставити йому дзвіницю
через ліс проводжав пшеницю
із криниці гукав святих
що три хутори вже ні в сих ні в тих
бджоли не рояться
калюжі сонця не бачать
всі пастухи як бровки ледачі
час брати золотого ціпка
та йти помагати
бо свічки під образами навзнак лежать
і як тепер жити й жать
надвечір втомився
напився з пенька моху
гороху стручок розлущив
порожня була шкаралуща
у соняхах виправ свиту
та й надів мерщій щоб не осліпли
як білі крила засвітять
гребенем сонце підпер
випустив череду темноти
і до самого ранку затих
