Вони стрічаються щодня, але очима,
ЇЇ як бачить він притишує свій хід,
Торкає тіні в легкім порусі плечима,
Зминає пальцями уявних квітів цвіт.
Щодень ні слова, тільки погляд, сірі очі,
ЇЇ голубить він дарма, що у думках,
Якби ж хоч раз вона прийшла посеред ночі...
Сплітав би спомин павутиння по кутках.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design