Відтак, лишивши гамір вулиць,
У Капернаум повернулись,
Та й там залюднилося враз.
Набилось миру, мов полови,
І всяк чекав од Нього слова,
І всяк надіявся, що знову
Тут позбавлятимуть проказ.
Одні, зайти не мавши змоги,
Недужого, що вже й на ноги
Не міг зіп'ятися, взяли
Та, розібравши латку стелі,
Як був, сердешний, у постелі,
Згори спустили на столи.
Та й стали в ряд, ковтнувши слину
(Й завваживши низькі дахи).
Ісус же мовив: "Добре, сину.
Прощаються тобі гріхи!"
А там були від фарисеїв.
Пильнуючи Закон Мойсеїв,
Ті дивувалися тихцем:
"Чи ж мовить цей не зловороже,
Бо хто гріхи прощати може?
Кому це післано Творцем?
Ісус відчув те Божим Духом
Та каже їм: "Чи я це слухав?
Чи ви це мовили, діди?
Скажіть, що легше: чи ж наразі
Гріхи простить цьому нетязі,
А чи сказати: встань і йди?
То ж хай полишать сум та відчай,
Бо Син між ними Чоловічий,
Що й післаний простить гріха!
Вставай-бо, годі спочивати!"
Сердега встав та вибіг з хати.
Ісуса ж почали вітати,
Хто так – хто хусткою махав.
Котре сміється – інше плаче,
Такого ж бо ніхто не бачив.
(2. 13-17)
І стільки йшло до Нього з горем,
Що стати мусів Він над морем
І там навчати взявся знов.
І багатьом вертав надію,
А стрівши Левія Матвія,
Сказав тому: "Ходи за мнов!"
Убогий митник лишив справи
І за Ісусом рушив справно.
Коли ж, натішившись дитинно,
Навидівшись небесних сил,
Матвій Ісуса на гостину
До себе в хату запросив,
То там зійшлося коло столу
Людців непевних та лихих.
І фарисеї кпили з того,
Й питали учнів: чом до них
Пустив Ісус цього наброду?
Він мовив їм: "А що, на вроду
Годящі б тут зійшлися всі?
Та прагне лікаря недужий,
Тож Я не праведного мужа
Спасу, а того, хто в грісі."
(повний текст твору можна знайти тут:http://bukvoid.com.ua/library/oleksiy_ganzenko/yevangeliya_vid_marka/ )
