Коли наблизиться гроза,
Мене напевно тут не буде,
Заплачуть градом небеса
І знову покебкують люди.
Омиє злива все те зло,
Яке мене спіймать хотіло
Наздоганяло й не змогло,
Бо швидше я його убила!
Коли наблизиться гроза,
Моя душа попросить тиші,
Але не ту,що уночі
Зведе із розуму навічно.
Нехай повз мене люд біжить,
Бо вже надворі ніч та злива
А я постою трішки ще
Щоб злива та мене омила...
Волосся мокре від води
І туш так смішно розтеклася,
Але ж як радісно душі
Напевно в зливі моє щастя
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design