Ходіння піше – чиєсь снодійне,
ковта провулок луну поспішно.
Шукати марно – усе відійде,
коли ногою мороку кишнеш.
І кашлянеться в таку годину,
бо не згодились од часу ліки.
А поза часом – загородили.
Грубезні стіни, рябі, безликі.
Лікарня поряд, рядами ліжка.
Ридають рідні, сміється псих,
хворобу жити хильнувши лишку.
І лиш ходіння врятує всіх.
