скресне. ламається крига трухлявих рам,
ветхих покрівель, роздовбаного асфальту.
пряжений бітум, розлитий на перші шпальти,
літні колеса везуть у ремонтний рай.
вписана щільно в поденний нудний кортеж,
напхана, втомлена, мокра до п’ят маршрутка –
жах новочасний, і злий, і багаторукий
трюхає містом туристів, шпилів та веж.
впоспіх ковтнувши жадливо живий напій –
воду, омріяну воду - мікстуру щастя,
знову натужаться сили повітря красти
з дохлих віддушин маршрутки в години пік.
