Ми маємо клітку і в ній живемо,
Сприймаєм за правду смердюче лайно,
Ми слова не скажем, бо стали німі,
Думки розлетілись, всі решта - гнилі.
Ми слухаєм правду, коли це брехня,
Ми вірим у те, що прекрасне життя,
Я вирватися хочу із клітки цієї,
Немає там місця для волі моєї.
Ми маємо клітку і в ній живемо,
Рабами були і рабами вмремо,
А в мене лишились мільйони питань,
До тих, хто не терпить духовних повстань.
Я знаю, що зможу розбити ці стіни,
Зламати кайдани і стати знов вільним,
У всьому прекрасне можливо знайти,
Але ти приречений вічно повзти…
Можете мене вбивать, але знайте:
Мертві не мовчать!
