Коли раптово серед ночi
у серце входить порожнеча,
я затуляю соннi очi -
це нiби втеча.
Але в душi тюрму тiсну
ввiйде зоря крiзь вiй фiранку.
Я вже сьогоднi не засну,
я буду мрiяти до ранку.
I я вдивляюсь десь о-пiв
на третю ночi в площi дно
де пiд сузiр'ям лiхтарiв
лежить бруковане панно.
Й важких думок блискуча ртуть
стає замрiяна i чиста,
коли на площi оживуть
iлюзiї нiчного мiста.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design