Азарову
Букварика
Давайте піднесемо.
Із чогось треба ж починать!
З малого хай почне він.
Усю палітру
Рідних літер
Хай вивчить. Добре знаю -
Вкраїнські люди здібні всі,
Бездарних не буває.
Хай сам Табачник допоможе.
Книжки він файно пише.
Історію ж йому , бач, можна...
Утім, їм там видніше.
Тож в скорім часі пан Азаров заллється солов'єм,
Поєднає, наче з кріслом, свою душу з букварем.
І на засідання міністрів приноситиме книжку.
У мікрофон казати буде - кладу її "под мышку".
Та "під пахву" напевно вже. Ну що ж ви, пане? Сором!
За що Господь карає нас таким потішним горем?
