Куди це, друже, ти мене привів?
О, Боже, як же їм отак не сором?
Навколо повно загорілих дів -
А де купальники? Забули вдома?
Що за дивачки, глянь, не одяглись,
Точніше, роздягнулися догола
І звабами усюди - «блись» та «блись»…
Давай підемо звідси, га, Миколо?
Наважитись нелегко зразу так
Позагоряти й попірнати в річці.
Дивись, ти вже червоний, наче рак.
Що, засоромився? На сонці спікся?
Та ні, зажди, чекай – то ж не горить! -
Позагоряємо ще, поки сонце…
Ось, верх скидаю я, а вже за мить
І трусики стягаю – ну й спекотно!
Біжу я зовсім гола до води, -
Напевно, видно всім мене за милю! -
Але вже - ні туди, ані сюди! -
З розгону кидаюся в теплу хвилю.
Вода мене приємно обійма -
Ласкаво пестить юне ніжне тіло...
Блаженства, певно, більшого нема -
І я від щастя й втіхи просто мліла…
07.06.2011 р.
* Продовження теми, розпочатої у моїх віршах російською мовою "Дикий пляж", "Дикий пляж. Продолжение. Шутливо-эротическое", "Нагая шоколадка", "Венец творения Отца... Нагая шоколадка. Remix", які, до речі, перемогли у конкурсах і мають бути надруковані у поетичному альманаху (м. Москва).
