Розійдемось, піду до тих, хто любить,
залишу сад свій і свого собаку,
коли вітри блукають по бараках,
хоча здаюсь твердіш за мідні труби.
Розійдемось, твій голос все ще кличе:
Залишу срібний звук мого дзвіночка,
хоча прийду у зблиск пустельних свічок
для тебе, твої сни до мене хочуть.
Шукатиму моря для тебе, милий,
і кинусь під крилаті парусиння,
коли брудні краплини стануть сині,
і тінь прощання вмить захолодила.
Оплачу гірко між твоїх долоней
усе, що дав і кинув у полоні.
_______________________________
Nos iremos, me iré con los que aman,
dejare mis jardines y mi perro
aunque parezcas dura como el hierro
cuando los vientos vagabundos braman.
Nos iremos, tu voz, tu amor me llaman:
dejare el son plateado del cencerro
aunque llegue a las luces del desierto
por ti, porque tus frases me reclaman.
Buscare el mar por ti, por tus hechizos,
me echare bajo el ala de la vela,
después que el barco zarpe cuando vuela
la sombra del adiós. Como en los fríos
llorare la cabeza entre tu mano
lo que me diste y me negaste en vano.
