Коли ввійдеш в траву без меж
В траву посріблену росою
Й лице землі голитимеш
Заїржавілою косою
Вдивляючись в туманну даль
Думками сповнений по вінця
Ти забуваєш про печаль
З великим світом наодинці
В якому все ж невипадково
В цей день судилося мені
Косою змахуючи знову
Вбивати трави весняні.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design