Європа - дівчина серйозна, співає дуже віртуозно,
Були тут фінські "паваротті" - від співу досі гірко в роті.
Колись приходила Руслана - Європі сцену поламала,
Та дівчина співала дико, перемогла усім на лихо.
Десь Ющенко узяв мільйони, і почалися в нас обнови:
Зробив він сцену, як кришталь, вручив грекині пектораль.
Ми в Греції були, як ляля, співала наша Тіна-краля,
Вона хоч сцени не ламала, та ноги довгі показала.
Європу ноги не скорили - їй фінські монстри дух забили,
А бідний Діма так старався: кричав, вищав і вигинався.
Ну що ж, Білан собі став другим, та як раніше недолугим,
Адже Європа - пісні мати - кохає, як ревуть примати.
А потім рідна Україна послала їм Данилка-сина,
Він загорланив зібен-зібен,- Європі спів такий потрібен...
Та хай би що там відбувалось, а в Діми серце не здавалось,
Він з скрипкою та ковзанами став першим для Росії-мами,
Він так кричав: "Believe, Європа!", що всі лишень відкрили рота,
Його Росія покохала - Кіркорова до нас прогнала.
І була Shady Lady друга, ми думали, це чорна смуга,
Ми сподівались, далі буде, і вірили, що щось здобудем!
Гадали, як поставим шоу, то станем чемпіони знову...
Та не вгадали... На біду ви посилали Лободу?
І ті колеса, стриптизерів? - Щоб світ від жаху отетерів?
Йому ж опісля Дебілана півгола жінка, майже п"яна
З голубуватою братвою здалася дикою, чужою.
Ці губи, патла, барабани... Антиестетика, догани...
А треба було йти по плану, довіритися Дебілану,
Бо СКРИПКУ він приніс Європі, і щоби нам не бути в ..опі,
Слід брати приклад, тобто скрипку, і ковзани ще на засипку...
Якби ж то нашій Лободі не силікон у голові....
То би вона - палка спокуса - пройшла норвежця-білоруса....
...Європі важко догодити. Тут мало силікон носити.
Он білоруси крила вділи, а як фанера, пролетіли.
Ось наша дівчина Альоша і голосиста, і хороша,
А для Європи не така, бо не скорила Рибака.
Німецька ж дівчина скорила. Не вмерла ще фашистська сила!
А ми - що війни вигравали - у пісні німакам програли!
Тут сорому межі немає, та наш народ одвіку знає,
Що козака і короля рятує рідная земля.
Та козаки давно спилися, а королі перевелися
Тож всім на радість і на втіху послали ми білявку Міку.
Її ми довго виряджали… скандали довго бушували.
І десь на київськім ставку узяли грудочку піску.
І у Європі наша пані пісок той сипле по екрані
Малює ним і біль і горе, і почуття, що в серці коле.
Піщаний ґрунт той грів нам душу,
Та я одне сказати мушу:
Вкраїнські доньки і сини, куди ви землю повезли?
Чи ви минуле не вивчали? Чи так волосся фарбували?
Що вже забули, як щосили в вагони німців ви грузили.
Ту землю плідну і чудову,
Що досі держить пісню й мову…
Тому й не дивно, пане-брате,
Що знову довелось програти.
Прогнози я писать не стану,
Поїдем до Азербайджану
Ми там ушкварим трохи блюзу, щоб сльози потекли по пузу…
І небо нам не дасть програти. Із нами світ почне співати.
Європи карта буде бита. І буде плакати еліта.
2012. Пісня, футбол а далі… кінець світа.
