шипить цигарка, шкварчить пательня - все тліє ритмами,
а я змагаюсь із димом і сню алгоритмами,
я намагаюсь знайти алгоритм тебе, де парфуми з бритвами
обпалюють душу, мою ерогенну, мою незайману душу.
Моя душа - ерогенна зона, що мліє осінню,
вона тремтить і пульсує нервами босими,
вона кричить і благає про сині просині
твоїх депресій тяжких і нервових курінь...
ти стигнеш, ти мариш, ти брешеш, що все як на диво,
я бачу крізь стіну, крізь спину, я чую - щемлять рецидиви,
пали, тобі личить, пасує цей несмак гіркого диму,
тільки моя ерогенна зона стає незворушною.
