ти як вітер як дощ
як шурхотіння трави
я шукала тебе скрізь та не знайшла
ти пахнеш листям осені
бо ти такий єдиний
ти зникаєш, з*являєшся, робиш що хочеш
ти брешеш, смієшся, соромишся
а я чекаю чомусь
мені наче на кармі написано " вмій чекати"
саме те що я більше за все не люблю
а ще цибулю, а ще витирати пил
а ще телебачення
я відчула себе ніби в мене є правозахисник
ти вчора мене прикрив
якщо була б моя держава ти б точно би там був
державною службою безпеки
хоча ми порушили правила
і лягли на проїжджу частину
ти назвав злого чувака мудаком
давно ніхто мені не дозволяв так просто бути собою
так просто розповідати про речі
але в такому контексті що ми розуміємо що це не просто так
ти бачиш мене глибше ніж будь хто
ніж навіть я сама
так я досі маленька
але сітка років зробила з моєї душі кулак
і висушила з моїх очей океани
і зорі звідти падали вниз
Доброта дістала свого ліміту
немає вже більше тієї милої дівчинки
що ти бачиш зараз в мені?
желевидний труп?
повидло гімна?
те, що ти мав би мати але втратив?
як я тобі?
Я бачиш трохи скалічена...
Як тобі моє нове обличчя?
Я живу зараз у сні, і в ньому я манікен
Ось це зараз я можу тобі сказати
мій провтиканий супергерою
