|
|
| Авторів: |
2698
|
| Творів: |
51619
|
| Рецензій: |
96041
|
|
|
|
Код:
|
|
|
Ошибка при запросе:
INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 29142, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '3.146.176.214') Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed
|
Художні твори
Поезія
Соціальна драма
|
|
|
| © Оксана Севастіянівна, 12-05-2011
|
Моя Бородянка- не Київ якийсь,
З його двіжняком невгамовним,
Любила я Київ, щоправда, колись,
Коли він не був англомовним.
Коли ще малою ходила в садок-
Був Київ мені найгарнішим,
Раніше цвіли тут каштани й бузок,
Увесь зеленів він раніше.
В фонтанах малими ми грались тоді,
І дихалось у повні груди,
І у Дніпровій чистій воді
На шару купалися люди.
А зараз у скверах будують хатки
Якісь іноземні бариги.
А наші, зістарені часом батьки,
Від влади отримують фігу.
Наїхали в Київ з усеньких усюд
Пихаті й нахабні вельможі,
І там, де свобідно завжди ходив люд,
З‘явились тепер огорожі.
Забрали в народа усе, що змогли
За долари й єври забрати.
І бал тепер в Києві правлять козли,
Котрим на народ наш начхати.
Відгородили собі геть усе:
Парки, фонтани і сквери,
І київська влада поводить себе,
Як в роки війни – мародери.
І якби рушницю знайти десь мені-
То я би стріляла й стріляла,
Аж поки б не зникла в пекельнім вогні
Оця іноземна навала.
А поки сиджу в Бородянці собі,
Тут поки що зелено й тихо.
Ще поки у лісі нема парканів
І можна свобідно тут дихать.
|
|
|
не сподобалось сподобалось дуже сподобалось |
|
|
