Тому такі теплі
такі золоті кульбаби -
як серце нині покійної
баби
моєї.
Смілива -
абрикоса
закохалась -
посмішками,
ніжністю, щастям
дивиться у небо
і на людей,
на строгі шеренги будівель
як же можна їм без цвіту?
І згідливо хитають головами
золоті кульбаби,
наче баба моя
дивиться на мене
з тамтого світу:
"Не журися, дитино,
не бійся - таке життя -
випускай на волю свої квіти!"
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design