я ненавиджу цей світ, бо ти в ньому постійно від мене віддаляєшся
я ненавиджу своє життя, бо ти до моїх дверей не хочеш і не притуляєшся
хтось з нас постійно капітулює тільки двері стають відкритими
і весь час я черствішаю, дорослішаю і стаю геть для всіх закритою
я не боюсь смерті, але зовсім не знаю як мені жити
я не боюсь сміятись, але в цьому світі сміються тільки діти
я чекаю тебе, я продовжую тебе хотіти
і кожен день на мою труну хтось кладе червоні квіти
вийми з мене цю порожнечу, темряву і холодну моторошну ніч
поклади мене у найтепліше ліжко своє, як найціннішу в світі річ
не приймаються! не вийде! давайте просто дружити
навіщо завжди таке розділення : з тим поспати, з цими по душах поговорити
Але хтось з нас постійно капітулює тільки двері стають відкритими
і весь час я черствішаю, дорослішаю і стаю геть для всіх закритою
