ДВІ ПРАВДИ
Сьогодні їх залишилось так мало
З отої незабутньої весни
Усіх, хто був і «правий» і «неправий» -
Синів землі і пасинків війни.
Дві правди розділили їхні долі,
Дві правди розірвали все навпіл…
Не раз вони вмирали в чистім полі
І знову піднімались із могил.
І кожний з них боровся за свободу,
За правду кожен до кінця стояв
І той, і той – сини свого народу-
На тій війні дві правди захищав.
А правда та була одна єдина -
Це сльози матерів, жінок, дітей
І та високо піднята могила,
Де щовесни щебече соловей,
Де плачуть над хрестами і зірками
Весняні роси в травні по траві,
А на пожовклих фотокартках з нами
Живуть усі живі і молоді...
Сьогодні їх залишилось так мало
І знову незабутня та весна
Хто правий, хто неправий нагадала,
А правда то – проклята та війна!
