час зав'язує нас
у вузли
а ти
зав'язуєш мені серце весною
перекрий всі доступні шляхи
бо сьогодні я втрачу свідомість
і біль не залишить
на серці віршів
хтось блукав на
околицях моєї любові
спалив усі домівки
згвалтував жінок
повбивав дітей
наплював брехнею у очі
я звик
все добре
а людинопотібні
істоти
ненаситно пожирають
правдиву брехню
обмінюють совість на гроші
падають у провалля гріхів
вони звикли
все добре
тим часом
Юда втинає червоні
нитки на спітнілих руках
переписує беззмістовне майбутнє
визбирує істину як
крихти черстві на столі
він звик
все добре
незабаром
відчай
відчалить до берегів Антарктиди
як Титанік потоне у пляшці вина
і слово закінчить своє існування
я пишу сп'янілими буквами
вірші на небі
а у вікна заходить світання
час зав'язує нас у вузли
а ти
зав'язуєш мені серце весною
перекрий всі доступні шляхи
бо сьогодні я втрачу свідомість
