|
|
| Авторів: |
2698
|
| Творів: |
51564
|
| Рецензій: |
96013
|
|
|
|
Код:
|
|
|
Ошибка при запросе:
INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 29063, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '3.138.118.194') Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed
|
Художні твори
Поезія
Вірш
|
|
|
| © Ігор, 04-05-2011
|
Де тліли дні, кровотечиві і сухотні дні,
Де промінь сонця, зойкнувши від болю, розчинився,
Там батько смутку і брехні
Стояв і дивився...
Як любов зацькована
Сидить, забившись у куток,
І нагадує печаль - чорним розмальована
І зв'язана сотнями ниток.
Перехожі йшли і обминали її,
Бо на неї спрямовано багнети.
Падали сльози на леза краї -
Порятунок мій, де ти?
А через секунду люди лежали,
Годинник застиг і пилом припав,
Царі і біднота спасіння бажали -
Усіх чорний вітер приспав.
Нікчемний герой, на кого сподівалися
Лежав. Його іржавий шолом
Усіх докоряє, здавалося,
Порожніми очима - битим склом.
А хтось написав декілька фраз,
Чорних від сажі і горя:
"Ми вбили усіх. Дивись же на нас
І наших гріхів не повторюй".
Дощ з небом простився й на землю упав,
Не треба шукати в грязюці прозріння,
Там, де чоловік невідомий ступав
Плакало кров'ю холодне каміння.
Зникло. Не відчуваючи тіла,
Повзу по руїнах надій. Небо в агонії.
Скроню прострелить пульсуюча жила,
Живий наче тінь. Не розумію іронії.
Забуваючи дихати спимо.
Заплаканий дощ наші тіні розмиє.
А там, увісні, про своє мовчимо,
За нас скаже дощ. Він це вміє.
Мовчазна. Твоїх крил шовкове пір'я
Снігом на землю впаде,
Не віра у серці - невір'я
Що сонце завтра зійде.
Каміння плаксиве хтось точно зібрав,
Ударом меча джерела відкрито,
Зі спису олива росте, зі стріл - килим трав,
І грати ілюзій нарешні розбито.
Де не лунали небесні пісні,
І де нікому ніхто не молився,
Там батько смутку і брехні
Стояв і дивився...
|
|
|
| кількість оцінок — 0 |
|
|
