Це полуда і ніч, оксамитовий дотик руки
Наче ти рукавички ще носиш всередині квітня
Твоє тіло повз мене іде, відчуваю твій подих
І задихане серце, що б'ється від квіту черемхи
Моя знана абетко, мій вивчений добре урок
Небезпеко і вічносте, і безпеко, і зрадо, і суму
Твоє тіло повз мене іде, вже чуже
Хто вигаду дружбу із тими, кого ми кохаємо?
Що за люті тортури, і єдино можлива відрада
Хто ж вигадує дружбу таку?
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design