Тоді гарчала, кидала, свистіла віхола.
Ти бігла, далі - йшла, по тому – їхала
Додому.
Тебе на рідних землях очікував мороз
Ти нюхала той сморід солдатських папірос…
Утома…
Ти була би навіть з бидлом, лиш не били б.
Жила би жила, лиш не рвати б жили
Сині…
І замість хати нині в тебе попелище,
А ти все учишся якось стрибати вище.
Спинять..
Ще з осені, відтоді, тікала зі Сибіру.
І тільки нині тут є, добігла ти допіру
І змучено упала
Та головне, що вдома. Тут відпочити можна
На рідній, на землі, кожен із нас заможний.
Цього не відібрали…
