Сьогодні розпростру свої руки
Так віддано, як тільки умію,
Прийму Твої грішнії муки,
Що в серці вже вічність лелію.
Сльозами скроплю кожен вигин,
Душу умию наївну і чисту,
Синьооку, як погляд Марії,
Марії-невісти…
На самоті людських молитов
Коліньми торкнувшись землі
Намалюю у небі Любов
Й подарую, коханий, Тобі.
Стукотом білого серця
Подихом хвиль із води
Не чіпай…
Не чіпай того грішного неба,
Що так прагне стати святим.
Не пий моїх сліз занадто солоних,
Не черпай вбивчую біль.
Я скроплю Твоє тіло сьогодні
Щоб згоїти рани Твої.
Твої рани течуть по моїх щоках,
Їсти не просять, ні пити.
Жага лиш єдина в вустах -
Любити, Любити, Любити…
