Усі ми знали небезпеку,
Ми чули її запах й смак
Й записували в фонотеку
Її всі звуки й стилі.
Ми бігли через хащ тунелі
Губились в терену вінках —
Червоний колір з акварелі
У ранах залишили.
Тікали ми у неосяжність,
Лишаючи свій страх в слідах
І небезпечності безмежність
Витала понад нами.
І архізвички в архіважність
У паралельних цих світах
Замінювали на залежність
Між дійсністю і снами.
Нас гнала в безвість небезпека,
Де космос ще не знав стежок,
Тікали ми від неба з пеклом -
Шукали неба з раєм.
І біль утрат ще більш чим спека -
Від сонць, від близості зірок-
Кидала в піт … І світу декор
Тепер із душ стираєм.
