Мене бичок турнув під бік,
А до такого я не звик.
Хоч міг би й сам турнуть бичка,
Та сила, бачте, не така.
Йому всього двохлітній вік,
А сил, як в десять чоловік.
Ім'я ще й носить він - Марат.
Для мене рідний, наче брат.
Його ж телям ще випасав,
Все годував та годував...
... І виросло таке верзило -
На всьому пробує ту силу...
Оце, сьогодні, й на мені -
Ледь не звалив додолу в гній.
Та зуб на нього не готую,
Бо знаю - це він так жартує.
Якщо б всерйоз узяв на роги,
То я б протяг, напевно, ноги.
А так лишень болить рука,
Ще й думка визріла така:
Не уявляй себе Кличком
І здуру не жартуй з бичком.
