Летіли яблука під ноги
З напівопущених гілок,
Котилися у пил дороги,
Губили яблучний пилок.
Губили пахощі ранкові
І променя останній сум,
І чари літньої любові,
І звук завмерлий - тихе "бум"...
Здавалось, яблуко маленьке,
Неначе сонце золоте,
За обрій падало тихенько -
У сіно тепле і м’яке.
Бо, мабуть, серцем відчувало
Нечутні кроки холодів,
Що скоро сонця стане мало
В безкраїм мареві снігів.
А поки день теплом ще диха,
А поки - яблуневий світ,
І щось гілки шепочуть стиха
За кожним яблуком у слід...
