Серед усіх своїх обломів
Я одного запам'ятала:
Лежу я якось на соломі
На сіновалі..
Чи сіно то, а чи солома-
Я, чесно кажучи, не знаю.
Батьків моїх нема удома.-
Відпочиваю.
Коли сусід залазить Коля,
Усміх на пиці дурнуватий:
Задачку з хімії про молі
Тре розв'язати.
Ну, я хоч в хімії не дуже,-
Але берусь допомагати,
Зараз рішим її, мій друже, -
Як пити дати.
І так, і сяк кручу підручник,
Воно ж рішатися не хоче…
Коли це - глядь! – малий розпусник
На мене дрочить.
Воно ж дитя іще маленьке-
Всього лише у восьмім класі.
А я тоді в десятім мала
Вже отакенні ананаси!
І хоч на вигляд він дитина,
А обзавівся та-аким Джоном!
Дрочить і либиться, скотина:
-Тебе люблю я!
І признається, що не вперше
Мене кохає дистанційно.
І підглядає у вікно
Моє постійно.
І навіть ублагав батьків
Йому купити телескопа,
Бо дуже, дуже він хотів
Зблизька побачить мою попу.
Батьки купили телескоп,
Віддали грошики останні,
А він крізь нього підглядав
За мною в спальні і у ванній.
І я йому сказала – на!
Раз так – бери мене, як хочеш…
Ти заслужив мене сповна,
Навіщо ж дрочиш?
Та він злякався і поник
Мій перший ухажор Микола.
Сказав, що зробить це тоді,
Лише коли… закінчить школу.
…
Задачку з хімії тоді про молі
Пригадую – я так і не рішила.
Але, забігши якось до сусіда Колі,
Той клятий телескоп йому розбила….
