Загубитись в снігах, не вернутись в минуле ніколи,
Заморозити душу в саду ялинковім, і навіть
Понадіятись, що на мисливських оленячих ловах
Хтось стривоже тебе і повторно ще жити заставить.
Зупинити свій пульс і у хвойному стилому лісі
Перебратись у ягель без янгольських райських мелодій –
Щоб торкнулась губами тебе молода олениця
Й скуштувала без страху того, що під снігом на споді.
Щоб набралася сили і навіть від тебе забрала
Все тепло, що було до морозу цього без остатку.
А у танго - мисливськім двобої свій страх подолала -
Перемогу здобула над Богом. Навесні. Малим
оленятком.
