Рука так донжуанно пестить щось за вухом...
Його рожевість зраджує нетривкість цноти,
в очах - туман ,не дихання - важка задуха,
і пристрасть вже перемагає спротив.
Співають про кохання ніж з бруском у парі.
Неголений коханець , димний запах "Прими".
Сусід прелюдію вже цідить у склотари,
шукаючи щось по хазяйчиних колінах...
...А круглоока млостю тане на соломі
в чеканні відчуттів,небачених , незнаних,
вже підгинаються коліна у судомі.
Коли ж,коли ця довгожданна мить настане !
Коли ж він увійшов, як поштовх злого болю
протяжним зойком розірвалося відлуння...
...А в хаті , в подушки сховавшись з головою,
хлопчинка плакав...
