Покохав хлопчина
Дівчину багату.
А вона скривилась:
- В тебе ж бідна хата.
- Я проте веселий
І працюю гарно.
А вона: - Даремно!
Сподівання марні.
Зажурився хлопець:
- Дівчино Наталко,
Тільки ж я кохаю
Віддано і палко.
Гірко посміхнулась:
- Що мені з любові?!
Он Микола має
І воли, й корови,
І землі дасть батько
Аж чотири ниви -
Будемо в багатстві
Жити ми щасливо.
У неділю вранці
Хлопці і дівчата
Молодят заможних
Повели вінчати.
Молода неначе
Пава гордовита,
Бо шовкова сукня
Оксамитом шита.
Молодий в жупані
Теж ступає хвацько,
Чоботи червоні,
Видно: син багацький.
Повінчались. Потім
Почалось весілля,
музику і співи
Чути на засіллі.
А Іванко бідний
Там на тин схилився,
І на ранок - диво! -
Хмелем він повився.
Як настала осінь
Від туманів сива,
Наламали хмелю
Й наварили пива.
Напились... Та й звикли
Бігати до шинку:
Пропили спочатку
Землю і скотинку,
На горілку потім
Продали й оселю...
Так помстивсь Іванко,
З горя ставши хмелем.
А Наталці п’яній
Кожну ніч до ранку
Сниться легень славний -
Син вдови... Іванко.
