Здавалось, що впаде
палюче сонце.
Холодний місяць здійме бюро,
і припливом,
китів блакитних викине на скелі.
Червоні ріки вгору потечуть.
І чорний килим з мертвих птахів прикриє землю...
Не смерть страшна -
очікування смерті.
І нас від цього жаху
рятує тільки невідомість-
коли прийде Стара з косою?..
Тому не забувай,
що лиш тоненька нитка відділяє,
твоє життя від небуття...
Та новий день розвіяв
всі мої фрейдовські страхи.
Встаю, а збоку - жінка,
лежить, розкинувши по ліжку
свої розкішні форми, 75D.
Всміхається ввісні...
Піду зроблю їй каву,
доки діти сплять,
нехай ще тішиться -
їй в травні 45.
