Ми живемо в контексті подій:
- то сумуємо, то веселимося;
- то крокуємо, вперто, у напрямку мрій,
то бажань своїх боїмося.
Приміряємо, часто, шати чужі,
хоча власних у срині доволі...
Ще ідеї, інтимні, зовсім молоді,
хоча снігом вже вкрилися скроні...
В чому сіль?..В чому зміст?..Сотні інших питань?..
Марно пробую розгадати.
Заведу своє мото - " і ну їх, усіх"
- буду жити, а не доживати...
