Я пам'ятав усе те,
Що не збережено анналами.
Дихання нерівне
Радість несло,
Думки мандрували
Космічними каналами.
Як ми в чистих водах купали мечі,
У піхви вкладали їх спати,
І сон проганяли від себе вночі,
І ранку ходили чекати.
І я пам'ятав
Як тебе обіймав
У небі далеко, десь там.
І все забував,
Мене ніхто не вбивав,
Завдячую нервам-дротам.
Як лезо зрізало старезну кору
І осінь тоді текла соком,
Ми покидали неправильну гру
І це було правильним кроком.
Дощ цілив по нам
І нас розчиняв,
А потім сидів, вибачався...
Завдячую снам,
Я бранців звільняв
І з осудом їхнім стрічався.
Як ми, потомившись,
Підводились всеж,
З журбою палили мости.
І, надірвавшись,
Мов з сонячних веж,
З плечей ми зкидали хрести...
Камо грядеш?
Проростають мечі,
І сумніви наші пустили коріння.
У кого вкрадеш?
Не підходять ключі,
І сліпота замість прозріння.
Я пам'ятав усе те,
Чого не було
І що залишалось таким.
Знову складним ставало просте,
Створене вкотре ніким.
