А осінь приходить вином солодким та сумним,
Зів’ялим листям на морозі, та подихом лелек.
Стою, лежу, і думи не мої, пером написані чужим.
Закриті двері, закриті очі, краплі падають на глек.
Без тебе сумно, без тебе холодно лежати на світах,
Прилинь до мене чарівностей пастельна пані!
Та осінь не весна, вона немов зими далекий птах.
Забути, не пам’ятати і не кохати. Просто слово ні…
А ніч без тебе – немов квадрат на полотні,
На вигляд стара неня, та просто колір чорноти.
Я там, я тут, я і не там, я в темряві на самоті
Немов на сонці бігають сліпі кроти…
Не можу, я забуваю, твій оксамит душі.
Твої вуста на присмак полуниць.
Я світла хочу, тебе, забудь, забудь, о ні!
Я тінь, я просто слід лисиць…
Чи то спідниць, подібних лиць лише відбиток
На вікні, а може на твоїх вустах?
Без тебе я немов нікому не потрібний свиток,
Без тебе я - забутий страх….
