невагомі човни – хоч вихлюпуй черпалкою небо…
в них нізвідки плисти, в них не знати про стіни і скло
щоб знайтися відбитками пальців на кременях скребел
щоб розчути повільне, мов тінь лебедина, весло
народитися там,
де так довго тебе не було
де вартують вогонь, де віки кам’яніють у глиби,
де слова ще найперші, мов дотик на рівні грудей…
невагомі човни між сузір’ями Рака і Риби
проминають тобою в далеке-далеке ніде
щоб причалити там
де і небо ще досі тверде
а коли ти зійдеш, щоб оговтатись в тілі й у часі
у містах, що всотались у пам'ять підшкірну твою,
то чекатимеш снів прокидатись у тому баркасі,
де сплітаються зорі в Чумацького Шляху змію,
