Я до тебе летів, мов мені вісімнадцять
було. У зіницях - закоханий шиз.
До метро на автобусі, там вісім станцій
і приїхав. Жоржини з собою привіз.
Ти прийшла трохи згодом. Ми містом гуляли,
ми сміялись, казали безглузді слова,
і долоні долонями ніжно стискали
так, немов би не першою зустріч була.
Промовляло до нас навіть наше мовчання,
нам всміхалася вулиця, люди, трамвай,
і були поцілунки, і ніч, і кохання,
і під ранок останнє сумне "прощавай",
і у різні боки порозкидав нас вітер,
залишивши між нами несказане щось...
Ти заочно пробач мене, мила, за трипер,
я ж тебе вже пробачив за хламідіоз...
