Земля після зими - така бездомна,
спорошена, здорожена - бреде...
Сльозяться мрії - проліски бездонні,
зітхання тихе : "Де ж той дощик? Де?"
Що знаєш ти про перший справжній дощ?
Він - чарівник?
Господь! Життя дарує!
Змиває сниі із посірілих площ,
травичці прошепоче " Алілуйя!"
І творить світ любові і краси,
І оживляє вимучену землю.
(Мені цей дощ сьогодні аж приснивсь!)
Його чекаю, як тебе колись!
І вірю, як тобі, що все ж прийде він!
