А скрипка рвала душу…
Плелись інтриги в мене за плечима,
Ховалась я від поглядів твоїх
Вона все ж, плачучи співала.
Та як би я клубочком не ховалась.
Вона все грала, грала, грала…
До потаємних всіх куточків діставала
Своїм плачем.
Весна літа мої лічила…
Неслись роки, неначе сон,
Все миготіли за вікном перони станцій,
Я мовчала та зціпивши уста стогнала,
Боялась, що заплачу, наче скрипка…
Коли безвихідь серце шматувала,
Вона все грала, грала, грала….
По струнах моїх перших почуттів
Пройшлась смичком.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design