Дорога тебе приведе
Туди, де хаос владу втрачає,
Де безсила печаль
На землю впаде,
Де на всіх тепла вистачає.
Де обличчя батьків не чіпає пісок,
Який тільки знає, що падати
Зверху до низу.
Де з алмазу-бурштину тонкий колосок
Розсипавши зерна,
Полум'ям світить без хмизу.
Свіжістю пахне кришталева роса
На травах шовкових
Край Чумацького шляху.
Тут безкінечність беруть небеса,
І більше немає ні болю, ні страху.
Яхонти, перли погрій у руці,
Вони зійдуть де небо
Зливається з плугом.
Це поле одвічне, ми на ньому сівці,
В безсмерті й безчассі,
Між першим і другим.
Біжи на подвір'я
Де стоїть білий віл,
На чарівному горищі чути розмови
Про далекі сузір'я
І зоряний пил,
І про блакитну сльозу під Оком корови.
Дорога веде
Туди, де смерті нема,
Туди, де стоїть наша хата,
Світобудови рушник
Все обійма,
І лягає на стіл, накритий до свята.
