Ти вмер. Чому ж тоді ти бачиш
Свій труп на відстані руки
І ввись із трепетом юначим
Летіти прагнеш залюбки?
Ти вмер. Чому ж твоя свідомість
Ясніша є аніж була тоді,
Коли ти падав у глибоку кому,
Навік стуливши очі молоді.
Ти вмер. Та ні, ти вийшов з дому,
В який уже немає вороття.
Немає зла і стріл огнистих грому
На роздоріжжі вічного життя.
Ти вмер. Тут вибір вже не грає, -
За днів життя обрав свою судьбу:
Оселю тиху у квітучім раю,
Альбо безодні острах і ганьбу.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design