Намажу мед, а може смалець
На свіжоспечений окраєць,
Щоб товщиною, так – у палець,
Товстий великий палець мій.
На житній, чорний наче нічка,
На стільників дрібненькі вічка:
Цей хліб спекла нам хлібопічка,
Але хвала не їй одній.
Бо та, хто замісила тісто,
Ще до рецепту, трохи звісно,
Щоб вийшло смачно і не пісно,
Змолола літа цілий сніп,
Заквасила на добрім слові
Перлинки сміху кольорові,
Все замішала на любові,
І вдався, наче доля, ХЛІБ!
