То не Аллах поставив льодову громаду,
Не звів престол із хмар для ангельського строю?
Чи Диви півземлі воздвигнули стіною
Щоб не пускать зі сходу чарівні плеяди?
Вершина сяє, мов пожежа Цареграда!
Здається, що Аллах над прірвою нічною
Світам, котрі пливуть за віссю мандрівною,
В небесній високості запалив лампади!
Мірза
Там був я. Там зима... І ріки, і потоки
В нестриманій жазі п’ють сік з її фіала...
Дихнеш – і сніг із уст. В краях тих надвисоких
Орел не в’є гнізда, не мчить смертельним шалом, –
Там сивий грім заснув у хмарах білощоких,
А над моїм тюрбаном лиш зоря палала.
То Чатир-Даг!
Пілігрим
А-а!!
Widok gór ze stepów Kozłowa
PIELGRZYM I MIRZA
Pielgrzym
Tam? czy Allah postawił wpoprzek morze lodu?
Czy aniołom tron odlał z zamrożonéj chmury?
Czy Diwy z ćwierci lądu dźwignęli te mury,
Aby gwiazd karawanę nie puszczać ze wschodu?
Na szczycie jaka łuna! pożar Carogrodu!
Czy Allah, gdy noc chylat rozciągnęła bury,
Dla światów żeglujących po morzu natury,
Tę latarnię zawiesił śród niebios obwodu?
Mirza
Tam? – Byłem; zima siedzi, tam dzioby potoków
I gardła rzek widziałem pijące z jéj gniazda.
Tchnąłem, z ust mych śnieg leciał, pomykałem kroków
Gdzie orły dróg nie wiedzą, kończy się chmur jazda,
Minąłem grom drzémiący w kolebce z obłoków,
Aż tam gdzie nad mój turban była tylko gwiazda.
To Czatyrdah!
