Потріскані томи, рипливі сторінки
І домонгольський пил в іконостасах…
В історії зі щедрої руки
Синиченям клював крихтинки часу
І запивав їх водами Дніпра
(Куди ще не кришили пінопласту).
Ще Русь жива, й не тільки в букварях,
Та в гендлярів завжди козирна масть, і –
Ряхтить столиця гаслами реклам –
В аляпуватих ляпках коловиди.
Настоянка добра і трійло зла
Змішалися, що вже і не розцідиш.
І чавить час, тому й думки – пласкі…
Та серце русе випукло голосить
По-предківському: «Києве мій, Ки…»
А куртка джинс – лиш данина епосі.
