Як змовчати - безжально, вголос
І роса замерзає з шелестом
І зривається як абрикоси
Із гілок, ще невміло осінніх
І кав'ярні порожні навстіж
І відкриті востаннє вікна
Що хитаються із відбитком
Твого втомленого обличчя
Я дивитимусь, як ти підеш
Вже ображений і розмитий
Несучи свій високо голос
У якому струмують сльози
Я дивитимусь, як шукаєш
Кілька слів, що впадуть мов камінь
У моє безтолкове серце
Ніжні пальці, тонкі на дотик
Рвуться в темряві мов павутини
І годинами плачуть келихи
Дотикаючись вінце з вінцем
І розмова якась непевна
У прозорій серпневій темряві
Відбуваєшся ще раз квітами
Відбуваєшся ще раз пальцями
Що махають мені прощально
Я боюся тебе любити.
