то вишня цвіла чи імла чи перга
між небом і небом стояла як влита
квітневим морозом тягнулась до квіту
і серцю жадалось стояти й світити
і чути як в тіло іде з верховіту
чи ти чи холодна юнацька юга
я спраги не знав я тебе ще не знав
я думав ти повінь я знав що ти повінь
не з неба не птаха нечуте неслово
лиш іній в павітті і зав’язь і пов’язь
і хвиля яку не здогнати веслові
зірки в глибині і сама глибина
ти вишня була ти як вишня була
весільна як вельон ранкова як іній
як жаско і легко ти кидала тіні
на стіни мої о вечірній годині
зривала притьмом мої яблука сині
корінням тонким мою воду пила
я був чи не був ти була чи була
як бути з тобою й тобою не бути
мій час наче в’язень до тебе прикутий
ти травень і червень і січень і лютий
ти трунок чарунок отрута затрута
і зав’язь і пов’язь і хвиля з весла
