* * *
наразі щодня
куди б я не йшла
я з собою беру своє тіло
як парасольку властиво
у формі жень
шеню чи мандра
гори
береженого бог береже
говорять
страхуюся
щоб усі ці осінні зливи
відсутність і надмір торкань
пестощі та побої
зустрічі з ним і з тобою
оминали мою душу
це легше ніж у скафандрі
це просторіше ніж у мушлі
це значить коли не спиться
коли майбутнє не гуглиться
можна лишити тіло в автобусі
у макдональдсі
у cувенірній крамниці
у душі
чи у чиїхось руках
і купити собі нове
де нерви міцініші та спиці
зі сталі
любиш мою парасольку люби й мене
саме так це робиться
в ідеалі
