Без слів твоїх, пахощів я – зовсім гола.
Невмита, нечесана гребнями вітру.
Цей вечір згорає, складаючи дні у стодола.
Ти спробуй на смак, чи від болю,
Від тебе,
Від неба
Не гіркну.
Серед цього безмежжя доріг – зовсім гола
Я стою спантеличена, знічена. І без істерик.
Ти десь поряд, де ніжно, де сни наспівують соло,
У долоні ловиш
Мою кволість,
Невагомість,
Бо я – метелик.
Знаєш, без тебе у цьому світі – я зовсім гола.
Віриш, це не набір банальних слів, затертих до болю.
Мені від того не соромно. Мені небесно-казково
Бути голою душею,
Бути щирою з тобою.
