Сплять на ходу сліпі до ранку хати,
Спить ліс, і вітер за вікном сопе,
Спить провідник, що випив небагато,
Спить мій сусід по темному купе,
Сплять інші пасажири у вагоні,
Спить поїзда начальник - зрадив нас,
Сплять ліхтарі самотні на пероні,
Сплять пасажири в чергах біля кас,
Сплять носії, що на візках вмостились,
Сплять речі в темній тисняві валіз,
Сплять рельси, що зі шпалами схрестились,
Спить залізничний ,через річку, міст,
І в цьому царстві сонному, нічному,
Де мов застигло на скаку буття,
Лиш машиніст не спить, лежить на ньому
Відповідальність за чужі життя.
Тепер і я своє йому вручаю,
Хоч він не знає, й може б не хотів...
Я з думкою цією засинаю,
Потрібно виспатись : о шостій ранку - Львів...
